Виховна година

Соборна мати Україна одна для всіх, як оберіг

Слово вчителя

У всіх народів світу існує повір’я, що того, хто забув звичаї своїх батьків, карають люди і Бог. Він блукає світом, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу.

         Упродовж останніх років українці все частіше звертаються до свого коріння, до своєї історії. Безцінним є й історичний досвід поколінь, тому перейняти його естафету, засвоїти якнайкраще – дуже важливо для молоді.

         Україна наша славна героїчними сторінками історії, мужністю борців за її волю. Згадаймо слова Тараса Шевченка:

                   Все розберіть… та й спитайте

                   Тоді себе: що ми?

                   Чиї сини? Яких батьків?

         Протягом багатьох століть нас намагалися зробити людьми без роду та племені, ми не мали власної державності  та єдиної території. Українські землі належали багатьом державам: Литві, Австро-Угорщині, Румунії, Речі Посполитій, Польщі, а найбільше – Росії. А сьогодні наше прагнення знати своє героїчне минуле свідчить про духовне відродження нашого народу, про його славу і могутність.

         Століттями розірваний народ визволився з неволі – Наддніпрянщина вийшла з Російської імперії, а Західна Україна – з Австро-Угорської – і возз’єднався народ на СВОЇЙ землі в єдиній УКРАЇНСЬКІЙ державі.

         Сталася ця знаменна подія 22 січня 1919 року.

                   У всіх людей одна святиня,

                   Куди не глянь, де не спитай,

                   Рідніше їм своя пустиня,

                   Аніж земний в пустині рай.

                   Їм красить все їх рідний край.

                   Нема без кореня рослини,

                   А нас, людей, без Батьківщини.

         Шановні гості, учні! Як ви вже зрозуміли, сьогодні наша виховна година приурочена знаменній даті в історії нашої країни – ДНЮ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ.

                   Тобі, найкращая перлино

                   Моїх розбуджених надій,

                   Тобі, що звешся Україна

                   І в цей життєвий буревій,

                   Тобі, що постаті козачі

Для нас змальовуєш щодня,

                   Я шлю привіт й бажаю вдачі

                   У сяйві радісного дня.

        

Україно, соборна державо,

         Сонценосна колиско моя,

         Ще не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях!

                  

                   Живи та міцній, Українська державо!

Вмирали у битвах мільйони бійців,

Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво

                   Й над Києвом стольним віки майорів!

(Виступ ведучих супроводжує презентація)

                                

         День соборності України – свято, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося у 1919 році.

         Ідея соборності бере свій початок від об’єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві.

         Велику роль в об’єднанні  руських земель відіграв Володимир Великий, який охрестив Русь у 988 році.

         Акт возз’єднання УНР та ЗУНР – історичний факт, який показав безсилля будь-яких спроб роз’єднати український народ, протиставити українців один одному.

         Важкий і довгий шлях пройшла Україна, щоб здобути НЕЗАЛЕЖНІСТЬ і СОБОРНІСТЬ своїх земель.

         Топтались по ній орди чужинців, ворожі пазурі роздирали її тіло.

         І ось події 2014 року – політичні скандали та фальсифікації, розділення понять Схід і Захід.

         Сьогодні Україна, можливо, як ніколи раніше, потребує єдності й соборності всього українського народу.

         Тож час згадати, як було досягнуто єдності тоді – 22 січня 1919 року.

         Акт злуки спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежність, соборну національну державу.

         Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної єдності, свідченням їхнього самоусвідомлення, важливою віхою процесу становлення політичної нації.

         Урочиста акція святкування й проголошення Акта Злуки відбулася 22 січня 1919 року на Софійській площі біля собору.

         Є. Петрушевич заявив: «По лінії з’єдинення не було між нами двох гадок. Сьогоднішній крок піднесе нашого духа і скріпить наші сили. Від сьогоднішнього дня існує тільки одна Українська Народна Республіка. Нехай вона живе!»

         На екрані Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку Західноукраїнської Народної Республіки.

         І хоча акт об’єднання 1919 року виявився декларативним, ідея соборності продовжувала жити.

         І через роки, у цей день 22 січня 1990 року мільйони людей вишикувалися у живий ланцюг від Києва до Львова, відзначаючи День соборності.

         Живий ланцюг проходив і через місто Житомир. Він став символом духовної єдності людей східних і західних земель України, як запорука існування єдиної, соборної  України.

         Свято встановлено в Україні «враховуючи велике політичне та історичне значення об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки для утворення єдиної (соборної) української держави…» згідно з Указом Президента України «Про День Соборності України» від 21 січня 1999 року № 42/99.

         Та Указом Президента України від 13 листопада 2014 року № 871/2014 «Про День Соборності України».

         У цей день прийнято також згадувати іншу подію, яка відбулася рівно на рік раніше 22 січня 1918 року – прийняття ІV Універсалу Української Центральної Ради, яким проголошувалася повна незалежність Української Народної Республіки.

         День Соборності – це нагадування про те, що сила нашої держави – в єдності українських земель.

Учні читають поезії

                  Ми дуже любимо свій край,

                   І любим Україну,

                   Її лани, зелений гай,

                   В саду – рясну калину.

        

Там соловейко навесні

         Співає між гілками,

         Та й ми співаємо пісні –

         Змагається він з нами.

Рік за роком іде,

Рік за роком мина.

Вже не раз                                                   

І у власній державі

Ми ставали в ланцюг,

І не наша вина,

Що були в ньому ланки іржаві.

         Не для скептиків злих,

         Не для зайд-волоцюг

         Міцно стиснувши серце до серця,

         Ми укотре з’єднаємо руки в ланцюг.

Може він хоч тепер не порветься!

Учні створюють живий ланцюг

Єднаймося в злагоді та дружбі,

І хоч би де жили-були, –

Та й будем гожі, будем дужі

І щедрі будуть в нас столи.

         Хай сонце сяє в нашій пісні

         І світом котиться луна…

         Ми в чомусь, може, трохи різні,

         Та Україна в нас одна.

Перегляд фільму «Акт злуки: відтворення історичної правди».

Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить,

Нам берегти тебе, Соборну і єдину,

І нам твою історію творить!

Лунає пісня «Україна»

Вікторина

1. Назвіть один із найдавніших знаків, який є гербом України. (Тризуб)

2. Коли було прийнято постанову про Державний прапор України і якого він кольору? (28 січня 1992 p., синьо-жовтий)

3. Як називається Гімн України?("Ще не вмерла Україна")

4. Хто є автором слів Гімну України?(Павло Чубинський)

5. Назвіть найбільшу святиню українського народу в музичній символіці. (Гімн)

6. Назвіть композитора, який вірш П. Чубинського поклав на музику, цей твір невдовзі став гімном.(Михайло Вербицький)

7. Назвіть пісні, які виконують як Гімн України.

("Ой, у лузі червона калина" Григорій Трух та Степан Чарнецький, "Боже великий, єдиний..," Олександр Кониський)

8. Коли Україна святкує День Незалежності? (24 серпня)

9. Як називається Основний Закон України? (Конституція України)

10. У якій країні була створена перша у світі Конституція? (1710 рік Пилип Орлик, Україна)

11. Хто був першим Президентом України? (М. Грушевський)

12. Перший Президент незалежної України. (Леонід Кравчук)

Доповнити прислів’я й пояснити їх зміст

Добре тому, хто… ( в своєму домі)

За рідний край… (життя віддай)

Всюди добре, а… ( вдома найкраще)

Кожному мила… (рідна сторона)

Батьківщина-мати - … (умій за неї постояти)

Людина без Вітчизни, як… (соловей без пісні)

Без верби й калини… (нема України)

Слово вчителя

Україна – наш спільний дім. Тож маємо всі дбати, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода.

Україна з надією дивиться в завтрашній день, чекає на вас, майбутніх господарів життя. Ви потрібні їй мудрі, умілі, дбайливі та людяні. Тому пам’ятайте про головне – будуйте храм своєї душі, формуйте себе як Людину.